Дитяча історія у домі на піску

Дитяча історія у домі на піску

Уривок з твору “Дім на піску” Єви Шельбург-Зарембіної

В залі поруч припинись танці і співи. Діти обсіли лавки під стіною і розповідають одне одному казки. Я сідаю на низенькому кріселку і слухаю разом з ними.

Досі я завжди була певна, що мені відомо все про Андерсенівську дівчинку з сірниками. Та ось щойно від дітей довідуся, що це була донька безробітного, котрого “вигнали з помешкання взимку” і “не було для них житла навіть в бараках”. І в магічний Святвечір, коли вона сиділа замерзла і голодна на снігу, під стіною кам’яниці, в магічному вогнику від потертого об мур сірника не бачила перед собою ні печеної гуски, ні ялинки із запаленими свічками, ні бабусі, “котра єдина на світі її любила” і витягувала руки, щоб забрати її зі собою до неба… Ні, Андерсенівська дівчинка з сірниками просто “замерзла на смерть на вулиці, і поліціянт, який хотів її завести до комісаріату, мусив її поховати, ага!”.

Діти питають, чи подобається мені та казка.

  • Ні, не подобається. Розкажіть мені щось веселіше, — кажу. І звертаюсь до дівчинки з м’яким волоссячком, яке гарно кучерявиться, з губками, як червоне сердечко.

  • Ти мені розповіси щось цікаве, правда? Ну розкажи.

І дівчинка говорить:

  • А мій тато маму сокирою зарубав.

“Дім на піску”, Ева Шельбург-Зарембіна

comments powered by Disqus