Маленький брудний секрет Інтернету речей

Маленький брудний секрет Інтернету речей

Переклад публікації з екаунту Internet of Shit

Рік тому був створений екаунт під назвою «Інтернет лайна» і перший його допис розпочався із жарту: «Я багато чув про з’єднані з інтернетом прості пристрої, але всі звучать як жахливі ідеї».

Як всім відомо, останнім часом на ринку з’являється все більше пристроїв без конкретних визначених завдань. Спершу я просто хотів жартувати про ці пристрої, але ситуація виявилась гіршою, аніж здавалось.

Коли я розповідаю про такі пристрої, я маю на увазі, для прикладу, ось цю лайносоковитискачку з вмонтованим WiFi за 700 доларів, цифровий лоток для яєць, питний фонтан для котів чи дивну парасолю з Bluetooth.

Багато пристроїв з Інтернету речей мають на меті покращити наше життя, проте, насправді, у них інша ціль: монетизувати те, що ніколи не було цікавим жодній сфері бізнесу.

Якщо б десять років тому ви запропонували людям створити такий кавовий автомат, який би працював тільки на спеціальних кавових капсулах, створених вами ж, — з вас би довго сміялись. Але згодом з’явились кавоварки Nespresso і вони, по суті, «з’їли» сферу споживання кави вдома.

Рекламний напис: «Навчається кожного разу, коли ви повернете кільце» — так, воно кожного разу вивчає ваш дім, що, з однієї сторони добре, але з іншої… трохи дискомфортно.

Щось схоже сьогодні відбувається з вашими повсякденними пристроями, але трохи більш зловісним, прихованим шляхом. Компанії бажають під’єднати до інтернету увесь ваш будинок в цілому, щоб збирати більше інформації про вас.

Перспективи для компанії виглядають особливо привабливими: тепер вони можуть знати середню температуру вашого помешкання, в який період дня у вашій квартирі шумно, чи маєте ви домашніх тварин, коли ви вимикаєте світло і чи кохаєтесь під музику.

Повсякденні цифрові пристрої мають на меті покращити рівень нашого життя і в більшості випадках вони це роблять. Але ці ж пристрої є джерелом цінної інформації, яка, згодом, може бути переведена на платформу моделі «Програмне забезпечення як послуга» (Software as а service, SaaS) для подальшого заробітку грошей з користувачів, як Nespresso зробили з кавою.

Проблемою Інтернету речей є наявність апаратного забезпечення. Розробники повинні продовжувати підтримку центральних серверів, актуальність API, слідкувати за цифровою безпекою, та й, врешті, оплачувати послуги всіх тих, хто буде цим займатись.

«Ми отримуватимемо все більше і більше прибутку від сервісів, так як комп’ютерне обладнання не особливо зміниться в наступні 10 років», — Тоні Фаделл (Tony Fadell).

В такій ситуації пристрій насправді коштує більше, аніж сам по собі. Користувач досягне цього ліміту менш ніж за перші 12 місяців користування. Така ситуація не відзначається надійність для компаній і наразі жодна з них не придумала кращої моделі.

Якщо Nest захоче збільшити прибуток — вони можуть продати ваші персональні дані рекламодавцям. Надто холодно? Тримайте рекламні банери ковдр від Amazon. Спекотно? Ось вам банер з кондиціонерами. Висока вологість? Рекламу осушувачів повітря вам у Facebook стрічку.

Будемо чесними — цього наразі ще не сталось. Але Nest вже передає «анонімні» дані своїм партнерам і Google якраз потрапив у список цих партнерів. Такі ситуації будуть повторюватись в майбутньому.

За певний період часу це трапиться з усіма постачальниками пристроїв зі сфери Інтернету речей: рано чи пізно вони зрозуміють, що неможливо постійно заробляти на чашках для кави з доступом до інтернету.

Рекламний напис: «Приймай вологу з Pryme» — о так, я прийму трішки собі до рота (П. А. — жаргонний зворот, який характеризує щось відразливе, гидке, нудотне).

Коли ринок врешті решт насититься і продаж інтернет-гаджетів піде на спад, можете бути певні, що всі продавці шукатимуть подальші варіанти для розвитку. А найбільший скарб, який у них залишиться — інформації про вас.

Багато з пристроїв сфери Інтернету речей є такими, що можуть використовуватись в побуті десятиліттям. Ми маємо на увазі термостати, холодильники, посудомийні машини, чайники, телевізори, освітлення — всі ці речі можуть довго служити в побуті і для їхніх виробників тут практично нема можливості заробити кошти для утриманні інтернет-інфраструктури їх обслуговування.

В цій ситуації є й альтернативний шлях: якщо Nest захоче збільшити свій прибуток, — вони можуть ввести модель «підписки» на свої послуги. Тоді користувачу доведеться платити 5 доларів в місяць або вони просто заблокують можливості пристрою.

Якщо ж ви готові платити ці 5 доларів, спитайте себе, чи готові ви так само платити за все, що є у вашому домі?

Можливо, самі пристрої роздаватимуть безкоштовно, а користувачі платитимуть тільки підписку на послуги і матимуть гарантію збереження власник персональних даних… проте, я підозрюю, що більшість людей захоче безпосередньо володіти самим пристроєм без всяких підписок, і не буде турбуватись про персональні дані.

Майбутнє ваших найінтимніших даних продається за дуже високою ціною і це не антиутопія. Це відбувається вже сьогодні.

Давайте поглянемо, для прикладу, на цю статтю з AdAge. Ось що говорить в ній розробник холодильників з доступом до інтернету:

«Ми намагаємось зрозуміти яким чином дізнатись більше про життя наших споживачів» — пояснює містер Ендрюс. «Було б цікаво побачити що вони роблять з нашими пристроями: в який час вони роблять покупки і що купують. Ці знання мають велику цінність».

«Я думаю, що ви ще побачите купу компаній, які будуть розглядати цю сферу як нове джерело прибутку», — додає він. «Ми не робимо холодильники щоб заробити тону грошей, але за рік-два вони почнуть давати дохід».

Навіть Nest вже прийшов до такої реалізації. Її засновник, Тоні Фаделл, у своєму інтерв’ю для Forbs в 2014 році сказав, що «Ми отримуватимемо все більше і більше прибутку від сервісів, так як комп’ютерне обладнання не особливо зміниться в наступні 10 років».

До біса, ні, тому що ваші особисті дані є безстроковою цінністю і вони збираються тихо сидіти на стіні та спостерігати за вами без вашого відома.

Я є власником тони таких пристроїв: термостат Tado, звукові динаміки Sonos та лампочка від Hue. Спершу це все здавалось цікавим, допоки я не зрозумів чим це є насправді.

Як і ви, мене втягнули в це коло силою багатьох маркетингових прийомів. Як для прикладу гасло Nest, в якому вони обіцяли, що «ніколи не перестануть вивчати», щоб зробити ваше опалення кращим.

Коли користувач бачить це гасло, чи подібне до нього, яке було в старій версії пристрою, він одразу думає: «Ви маєте на увазі, що мені не доведеться возитися з кнопками на цих пристроях контролю за опаленням? Підписуйте мене на цю послугу швидше і замовкніть!»

Але що ми віддаємо взамін? Куди потраплять наші особисті дані? Хто буде реальним власником купленого приладу в майбутньому?

Перед тим, як вас куплять «простими пристроями», усвідомте цю істину: ніхто насправді не знає відповіді на попереднє питання, тому що вони не хочуть вам його розповісти. Буде краще, коли ви цього не знатимете.

Джерело — Internet of Shit

comments powered by Disqus